Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: валькірія: Недокохана осінь - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олег Вістовський, 09.10.2013 - 18:08
Дуже гарно, Наталю, тобто Рідна! Цікава взагалі і відверта Поезія
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе, що завітали!
Ніжність - Віталія Савченко, 30.09.2013 - 22:33
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті... Зачарована недокоханою осінню. валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Який парадокс... можна бути зачарованою навіть недокоханою... а докохана тобі як причарувала б?...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тому вона й зветься... недокохана...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, мені до тебе далеко у цьому жанрі...
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та так собі трохи пофантазувала під настрій...
v1n, 29.09.2013 - 15:19
Ви, певно, ПН, слухали колись Квітку Цісик, бо мотиви дуже схожі. Чудово вийшло, щиро!
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мушу признатись до власного сорому, що Квітки не чула, а цей вірш - один з небагатьох моїх давніх, така собі лірична переписка з віртуальним другом, так якось полинуло з душі...А ось там, в продовження, було ще таке... Вимальовує Хтось поміж нами незримий місток, І нікому, крім нас, це не видно у зареві ночі, Дотягаюсь крильми, зазираю у Вічності очі, Доторкаюся суті, якої нам зорі пророчать, Прориваю заслін нерозквітлих бажань і думок... Лиш ковток, лиш єдиний любові ковток Дай мені влити в серце, таке від зневіри схололе, Хай я легше босоніж пройду по колючому полю, Свої нерви розтяті вітрами надій обезболю - Аби силу знайшла я останній зробити свій крок... В небеса, що чекають, мов мати на свою дитину, Що згубилась у хащах і збилася на манівці. Йду на Твоє тепло, голос янгола, бачу вже ціль - Площина світло-щастя чекає на мене в кінці! Ну а зараз - горю, випиваю життя до краплини, І колись в сяйві зір перероджусь...в небесну зорю... Ніла Ревчук, 29.09.2013 - 15:17
Заворожує) така атмосфера, наче я стою і підглядаю за Вами... Але так і має бути(на мою суб'єктивну думку). Вам усе вдалось якнайкраще) Успіхів) З повагою)
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так якось вийшло, на одному подиху, хоче це давнє...
|
|
|