Ранкова роса і ноги босоніж,
Розплетені коси і неба блакить,
Вже не тут, а думки все ті ж,
І далі душа до болю щемить.
Подих вітру у лице,
Зірвані квіти і ромашки брехня,
Вже зовсім далеко, хіхто не знайде,
Хоч як не судилось, та я не твоя.
Плаче літо, я теж плачу,
Тільки не шукайте мене,
Для вас я нічого не значу.
Щаслива...Я там, де душа цвіте.
спасибі
