Куди вона поверталася опісля мене,
У які холодні квартири і маленькі кімнати,
Як досягала рукою неба
І зривала звідти мною запущені аеростати.
Як засинала між книг у твердій палітурці і кави,
Роззброювала війська, оголошувала амністію,
Розірвані на папері мої держави
Вона пазлом збирала у якусь недописану істину.
І скільки провів я штурмів, революцій, атак,
Щоб підкорити кордони її Ітаки,
Сокіл над нею захищав її від гармат,
Море шумом - від чуток і осінньої мряки.
І не важливо, хто лівий із нас чи правий,
Вона вибирала лиш тих, хто приходив в січні,
А я, як і більшість, вертався до неї у травні,
І вона, як і більшість, давала мені довічне.
І скільки я повертався, тікаючи на вокзали,
Дезертиром, прибічником, пересмішником, водолієм,
Вона заварювала мені чай, досипала у нього трави,
І він тримає мене осторонь біля неї, тримає і тепло гріє.
