Перегоріло щось…Блиск – і в мені порвався вольфрам
Перегоріло щось…Блиск – і в мені порвався вольфрам,
Спікся титан, і ртуть набралася концентрацій,
Легені заповнились брунатним кольором штампів із телеграм,
Мозок наповнився димом – горіли генератори генерацій…
Поламаним жити легше – ймовірність пошкоджень не та,
Але вийшов із ладу – в пів сили, але у дві зміни,
Таке життя для мольфарів, геніїв чи самотнього рибака,
Але не для мене у стані депресій за Тобою синдромом відміни.
Накопичити б радіації у собі, періодів напіврозпадів,
частоти напіврозпачів,
Елементів із найбільшою масою та найкоротшим шляхетним спіном,
Набратися б Беккерелів, рентгенів, одиниць Склодовських-Кюрі,
Щоб дожити хоча б до весни. Потім до літа. Перелетіти кудись восени.
Подалі від тебе. Подалі від самоти.
Рефракція світла. Одинокі Пінк Флойда стіни.
