Так легко приховувати свій внутрішній стан
Кружляти в потоці обличь безіменних
Їм усім до вподоби безвольність, твій страх
Їм усім до вподоби їхня власна обмеженість
Та чи будуть колись зміни в їхніх серцях зачерствілих?
Омана – не вічність
Нам усім (хто бездумно крокує весь час) записано – маріонетки на нитках
Я не хочу обману, боронь Боже, образ
Але ти знаєш, куди ми всі втрапили
І твій вже такий зрілий сарказм добиває
І я не маю бажання наступу
Так легко приховувати свій внутрішній стан
Вбирати усю гіркоту та мовчати
Леліяти мрії свої, немов поранений птах
Але допомоги ти ж не від себе чекаєш
Це постійно триватиме – млявість твоя
Загніздиться в серці й розіллє отруту
Аби ніщо не зачепило тебе ніяк, так?
Ти рухаєшся завчено, у тебе стандартні рухи
Мені уже набридла кататонія твоїх мовчань
Спливає день за днем і жодного нового кроку
Боротися потрібно з усіх сил та до кінця
Розривати ці чаклунські кола
Життя – то танець
Танець волі та жаги
А ти щодня із маскою новою
Не зможу відрізнити скоро вже тебе від сірих стін
Ти вибрав слабкість
І це все, що тобі дозволено
Згадати б, як усе було колись
Мені б згадати як усе це сталось
Коли душа запродається, котиться униз
Невже без варіантів ми у будь-якому разі?
Не виправдовуйся і посмішок мені ти не даруй
Я фальш розіб’ю на кришталю дрібні друзки
Я відчуваю, що це потрібно
Пізнати свою суть і віднайти у ній хоч щось людське
Хоча би щось, що не забуте
Я справді прагну бути світлом
Мороком пройшла і не знайшла того
За що хотіла би триматись
Ми загубились. Вкотре
Наші руки спрагло хочуть тепла
Та замість цього холод
Холодом у наші душі
Я не хотіла би у танці безперервно кружляти одна
Сковують руки мої твої рухи…
Літо 2013
