В безмежний простір дивишся, моя кохана,
І пальчиком своїм ти зорі прокладаєш шлях,
Вона - як ти, яскрава та незнанна,
Що спалахне на мить та зникне у світах.
В твоє волосся вплівся синій вітер ночі,
І губ твох тепло я відчуваю знов,
Ця мить - як вічність, іншого не хочу,
З останнім листям осені я падаю в любов...
жовтень 1999