Наша весна шкільна востаннє відбуяла,
І пролунав востаннє наш шкільний дзвінок.
Шкільна лінійка вже востаннє прозвучала,
Закінчився й останній наш урок.
Пройшло шкільне життя. Сьогодні перед вами
Не діти. Ні. Уже випускники!
Уже не підемо до школи ми стежками.
Зі школой рідною прощаємося ми.
Вона навчила нас лиш бачити прекрасне
Шукати краплю щастя в звичних нам речах.
Вона навчила жити нас, і власне
Залишила лиш світло у очах.
У серці рідна школа залишила
Вічний вогонь любові й теплоти,
Вона навіки нам у душу заложила
Стійкі цеглинки людяності, доброти.
У нашій пам’яті ніколи не погаснуть
Ті світлі спогади, щасливі шкільні дні.
І рідні стіни в пам’яті не згаснуть.
Пройшли, закінчились дитинства місяці.
Назавжди будемо ми пам’ятати
Своїх наставників, своїх учителів.
Якщо й і будемо в майбутнє відлітати,
Ніколи не забудемо батьків.
Ніколи не забудем ніжне слово,
Щиру пораду, сонце на вустах.
Ніколи не забудем рідну мову
І щастя в батька й в неньки у очах.
Ніколи не забудем ті уроки,
Які проводили нам рідні вчителі.
Пройдуть десятки й сотні-сотні років,
Та в пам’яті завжди будуть живі
Їх постаті і їхні настанови.
Вони ж нас вчили не лише писать,
Вони навчили нас життя основи,
Зуміли душу й серце нам віддать.
Отож, прийміть від нас низький уклін
Учителі, наставники, батьки
За вашу мудрість, світло і терпіння
За те, що стали ми людьми.
Пройшло шкільне життя, закінчилось дитинство
В майбутнє вирушати вже настав наш час
Прощай назавжди школи материнство
Прийми лиш слова вдячності від нас.
