Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Христина Рикмас: Вакуум - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так,інколи настільки реальна,що Дякую вам,Андрію,за увагу
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Відо за позитивний відгук,приємно!
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мене тішить,що вам припало до смаку! Рада,що наносите візити!
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ай,спасибі! Рада вашій увазі!
Сергій Ранковий, 03.05.2013 - 23:44
**** Вакуумний «ВИКЛ» ****Зануривши у вакуум свої серця, Ми привітаємось в тактовному вітанні, - Привіт, як справи, як твої діла? Все добре! - Відповідь в короткому прощанні. Сховавши коливання душ своїх, Надягнемо старі знайомі маски. У мізансцені почуттів сліпих, Даруємо пожовклі стерті ласки. І крадучись крізь морок відчуття, Чекаємо, хто перший включить "Викл", Щоб знов з‘явилася в серцях іскра, І вакуум наповнило повітря. Олена Бондар (Бондаренко), 03.05.2013 - 22:54
Вибачай мені, Христинко. Ти змусила мене почервоніти. Мені здалося, що він перегукнувся з твоїм за темою.Вибач - вік, склероз. Гарна хвороба: нічого не болить і щодня новини. Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ви що,немає за що вибачатись!!!А в таких хороших віршах,як у вас-перечитуючи виринають все нові і нові деталі,на які при першому прочитанні не звернув уваги... Я не мала такого на меті! "новини"-
Олена Бондар (Бондаренко), 03.05.2013 - 20:50
У кожного із нас своя дорога, У кожного із нас свої путі. Когось дорога та веде до Бога, А інший сам собі є Бог в житті. Простій людині скільки в світі треба – Ковток повітря свіжого щодня, Над головою клаптик сонця й неба, Й здоровою, щоб вся була рідня. Для щастя треба мало: лиш би в світі Снігами все очистилось від зла, А навесні буяла в повноцвітті Земля моя, й калиново цвіла! Щоб був Господь один, для всіх єдиний, А ми ж – простими, Божими дітьми. Любили край свій вічний, тополиний, І залишались все-таки Людьми! Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви мене пригадується вже знайомили саме з цим віршем - Дякую вам за увагу!
|
|
|