Лейтенант Сергій Гаврилюк,
єдиний син у батьків,мій небіж,
в 22 роки загинув у Афганістані.
Вулицю,де й зараз живуть його
батьки,названо його іменем.
Цей вірш присвячений його
світлій пам'яті.
Ой, на горі вогонь горить,
а в долині козак лежить...
(з народної пісні)
Крижопіль,вулиця Гаврилюка...
Така,напевно,доля клята!
В Афганістан ввели війська-
осиротіли батько й мати.
Господь заплакав від жалю,-
віддав єдиного їм сина...
І лейтенант С. Гаврилюк
навік вернувся в Україну.
Ой, на горі душман лежить,
а шураві у межигір'ї.
Ой,в когось серце заболить,
хтось заголосить на подвір'ї.
Байдуже сонце не змигне,
пильнує все спекотним оком
І чорна звістка не мине-
вже гупає бездушним кроком.
Додому все-таки дійшла,
постукала в батьківську хату,
На очі хмарою лягла...
-Простіть, пробачте, мамо й тату.
Прощай,дружинонько,поплач.
Прости-лишив тебе вдовою.
Маленька донечко, пробач,
що так зустрілися з тобою...
Осінні світяться зірки,
ключ журавлиний журно плине.
Живуть посивілі батьки
і ходять вулицею сина.
Батьки не живуть, коли дітей втрачають...своїм існуванням над ними пташками літають...У нашому місті вулиця Кутвицького,-гарного загиблого парубка у Афгані.Ваш вірш - реквієм слави!!!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую
