Ох..Не боятись,
І важко казати,
Я не сміливий,
Боюся я втрати
І сонце сіяє,
а я ще стою,
Мабуть ,чекаю,
Долю свою...
Що я зробив,
Не обдумав все з горя,
І залишився,
Погоди чекати з моря...
Може я винен,
Що вперше так сталось,
Адже раніше,
Краще кохалось..
І як ти розумно,
Мене огортала,
Що більше любила,
І чесно кохала...
А я й не вагався,
Відразу радів,
Що ж я тебе
Добитись хотів.
Чого я не вмів..
Я думав про те,
Що буде потому,
Про щастя просте,
Яке буде дома..
Я вражений був ,
Що горя не знав..
За біди забув,
Я більше кохав....
...
Сльози тонули ,
В крикхім забутті,
А я вже минулий,
Та зараз в житті.
І все ж ти сказала,
Біль ти сказала,
І те що було,
Як безлюдька кохала...
А я допоміг,
Не любив я втрачати,
І завжди казав:
"Треба кохати"
А ти з переляку,
Почала сварити,
"Як мені з горем,
Отого любити?
Того ,що буде,
Тільки брехати,
Мене він не буде,
Чесно кохати!"
А я лиш заплакав,
Хіба я не знаю,
Тихесенька мряка,
А серце ж кохає:
"А може так краще,
Тобі лиш буде,
Не буде вже важче,
Любов загуде..
А я піду в небо,
Засвічу там зірку,
І більше не треба,
Плакати гірко.."
І ми замовчали,
Лиш дощ той пішов,
Тихо ти встала,
А я плачу знов.
...
Дні наші темні,
А я наодинці,
Як раб я підземний,
Та лежу я в гробниці...
Що день то сумую,
І долю жену,
За тобою сумую,
Тебе я люблю!
І ти відвернулась,
Лшилась сама,
За мене забулась,
І плачеш одна.
А серце карає,
І більше ще щемить,
Ніхто з нас не знає,
Як далі нам жить..
І так ідуть дні,
Сумні ,безнадійні,
А думи одні,
І ті непостійні...
...
Пройшло двадцять днів
І стільки ж ночей,
Та я не зумів,
відкрити очей,
Та в мить ту останю,
Коли вже я здався,
Я все зрозумів,
І сильніш закохався
Я вирішив битись,
З тобою лиш бути,
Щодня не журитись ,
І щастя хильнути.
Я й не вагався,
Все що зробив,
За все вибачався..
...
"Прийми це життя,
Воно є нещасне,
Воно є моє,воно моє власне,
Та йде в небуття..
Візьми мою долю,
Що, як музика грала,
І в ноти не попадала,
бери мою волю.
Спасибі тобі,
Що так ти терпіла,
І ледь не зомліла,
Спасибі тобі.
І просто прости,
Я буду з тобою,
Та й навіть зимою,
Коли холоди..
Все вирішиш ти.."
...
І ти знов мовчала,
Стоїш перед мною,
Може й кохала,
Біда лиш зимою..
...
" Я теж так не можу,
не сплю я ночами,
Й ніколи не знаю,
Що буде вже з нами,
та я зрозуміла,
Що сильно кохала,
Сонце,ти вибач,
Тоді я не знала..,
Я вік не прожила,
Коли ти не поряд,
Та я заслужила,
Такого вже горя..
Все вирішиш ти,
Як хмари знялись,
Я біля тебе,прости,
За нещастя взялись..."
Я промовчав і ми обнялись :)
ID:
414750
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.04.2013 21:31:18
© дата внесення змiн: 01.04.2013 21:31:18
автор: ПростоДен
Вкажіть причину вашої скарги
|
