Мені так хочеться тобі колись сказати,
Як тепло є мені, в твоїх руках,
Що мабуть варто було, все таки, чекати
Й губитися у мріях і думках…
Що ти, для мене, вартий всього світу,
Що ти – це моє світло у вікні.
І кольором трояндового цвіту,
Ці почуття розлилися в мені.
Ти мій, такий омріяний світанок,
У довгій ночі, непроглядній і сумній.
Без слів пустих, без «вічних» обіцянок,
Але такий хороший, рідний, мій…
Мені так хочеться все це тобі сказати,
Дивитись в очі і не добирати слів,
Відкрити серце, щиро вірити й кохати…
Мені так хочеться, аби лиш ти хотів…
