Б’є рок із динаміка…
Десь глибоко в свідомості
Зламалось щось, і паніка
Все тіло перейма.
Болять у скронях ритми,
І від артиста голосу –
Думки, що їх не скрити,
Тому думок й нема.
Самі закрились очі,
Аж м’язи чують такт.
В тобі все руху хоче,
І стриматись несила.
І ніби вибух бомби.
Щось стало все не так:
І ти – й не ти вже, мовби,
Якісь не твої жили.
Лишилась одна музика.
Соло гітари, дикий крик.
І вільність, і напруження,
І забуття проблем.
Тобі б на сцену вискочить
Чи стать одним із них,
Або хоча б єдину мить
Побути королем.
23. 10 2000р.
