цілу ніч
дихало серце теплом її,
а думки віщували розлуки…
на ранок прокинувся –
інеї…
запосіли колючі інеї…
заховав під ковдру холодні руки…
любов і страхи твої…
втрати…
інеї…
одночасно холоду і тепла
результати…
усміхнися собі у дзеркалі…
самому собі – на тлі
дзеркального плеса холодного,
непорушного-
мертво-безводного…
невіри облущене срібло
густо і дрібно
засипало скло,
закосичило рясно скроні –
безсонні твої,
безборонні…
…але –
збитошний сонячний зайчик
заховався у теплій долоні
і вушком веселим пряде…
переміна швидка гряде…
де ви, де?..
ненаглядні мої
благородні шовко́ві іне-ї…
28.02.2013
…але –
збитошний сонячний зайчик
заховався у теплій долоні
і вушком веселим пряде… - Чарівні Ваші інеї - холоду і тепла результати! Така витончена холодна краса внаслідок взаємодії двох протилежностей...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, любий Одуванчику - витончена краса - природа отаке чинить - змішує тепло і холод - антиподи, здавалось би, і отримує в "осадку" таку вишуканість... дякую Вам за гарну ілюстрацію... пишні Ваші інеї, подаровані мені...
Ми прагнем перемін!
В зимі і непогоді,
у власних душах,
в долі нелегкій.
На скронях інію,
як снігу на городі.
Іде весна,
а час лупашить
в дзвін...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...особливо "лупашить" мені приглянулося... браво, пане Ігорю... великі переміни завжди починаються з маленьких і непомітних... як камінчик, що покотився з місця, бо метелик мимо пролітав - у горах... перший маленький "дозрілий" камінчик...
Обожнюю читати Ваші вірші! Ну просто розриває! Валю Ви Пікассо пера!!! Захоплююсь!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...обожнюю думати, що Ви читаєте мої вірші, любий пане Морський Леве... Ваше порівняння геніальне я запам"ятаю назавжди... буду ним пишатися... дякую...