Такий жаданий і солодкий гріх
З тобою бути, бачитись, сміятись...
Пірнати в мелодійний милий сміх,
І з ніжністю до Мрії доторкатись…
Шалена й світла радість на вустах,
Солодкі й безсоромні поцілунки….
І тріщини в роз’єднанних мостах,
І потайки - невчасні подарунки…
Це грішне щастя – бути нам удвох,
(Хоч Доля посміхається грайливо)…
Ми заблукали в пам’яті епох…
Галактикам зійтися неможливо…
Запаморочив розум ніжний гріх…
Від почуттів до тебе задихаюсь…
Пірнаю в кришталевий ніжний сміх,
І в безсоромну Казку повертаюсь…
Знакомо как... До боли. До беды.
До радости. До космоса. До чуда.
Как над Невою вздёрнуты мосты,
Так между нами и Мечтой
Порой -
Все пропасти. А мы идём. Мы - любим.
Юрій Цюрик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00