Чорна хмара, мов примара,
В небі зорі пожирає.
Як остання зірка згине,
Блискавку на землю кине,
Буря вдаре, вирве ставні,
Розіб*є віконне скло,
Ви, гріхи мої прадавні,
Звідкіля вас принесло?
Кинувши багно на спини,
Зляку коні понесуть,
І ніхто вже не зупинить
Страху незбагненну суть.