Так дивно: треба відпускати,
щоб получити щось взамін.
Так дивно: треба не боятись.
Дістанеш радість як обмІн.
Так дивно: треба мати віру,
хоч душу виїла печаль.
І дуже дивно: справді мати міру,
коли насправді вже не жаль!
13.04.2012
Тож як через серце переймаємося - підключаються ангели охоронці.Як правило це наші рідні (бабусі, інші), що перетнули межу земного.Вони на сторожі нашого пошуку і ризиків. завжди допомагають коли нам стає дуже скрутно. А також допомагають виконанню наших поміркованих у моральному плані поступальних рухів душі...
Дивні часи, цінні неповторні часи самовизначення.Головне не заблукати в трьох сосенках, у Бога все геніально просто. Це ми все ускладнюємо самі.
Дагней відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджуюсь. Але і ми самі завжди - як би там не було і що б не казали - маєм право вибору.
Я почувалась досить дивно, коли все вийшло тоді, коли вже не чекала. Напевно, кожен через це пройшов і одного дня пізнав цю диковинку!!