Так ніжно вони кохали,
Весна ж бо була надворі,
І мрію в однім вбачали:
Життя - наче риби в морі,
Плескатися в хвилях щастя,
Блукати в глибинах волі,
І перлами слів зап'ястя
Сповити в єдину долю...
Так палко вони кохали,
Тілами спалили Літо,
І, певно, близькими стали:
Життя - наче сон розкритий,
Птахами злітати в небо,
До сонця все вище й вище,
Земного зовсім не треба,
Лиш вітер у скроні свище...
Так дивно вони кохали,
Сховавшись в Осіннє листя,
І в римах душі пізнали:
Життя - наче днів намисто,
Блискучі й великі перли
Не гріють а тільки сяють
У мріях, що ще не вмерли,
І час так невпинно крають...
Так мало вони кохали,
Земля білим пухом вкрита,
Неначе сніжинки знали:
Життя - то не тільки втіха,
І полум'я мрій безмежних
Потрібно в руках тримати,
Щоб серце беззастережно
Й одвічно могло кохати...
03.01.2013
