Дощові краплини заплелися в коси
І вже по дорозі весело дзвенять.
Дітлахів ватаги радісні та босі
По калюжах теплих смішно лопотять.
Суплять брови мами вдавано сердито:
"Ич, знайшли розвагу - бігать під дощем!"
в їх очах дитинство, дещо сумовито,
Грається із небом сонячним м'ячем...
Пролетіла хмарка коником гривастим,
І вдягла веселка пояс-семицвіт...
А в душі лишилось невимовне щастя-
Ніби дощ з дитинства передав привіт...
Добре читати таку поезію у теплій хаті, коли за вікном репетиція кінця світу... Гарно, мило і... пахне дитинством.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У теплій хаті , звісно, добре... Але я ці два дні була 'на колесах' (тобто в роз'їздах), тож про те що сталося дізналася тільки -тільки... Хай берже Господь усіх подорожніх! Нехай вони нарешті дістануться до своїх домівок! Я не можу допомогти фізично цим людям, але можу молитися за них!