Ще одна хмара…
Знаєш що буває, коли лягає сонце?
В човниках мрій,
В долонях моїх, немов у коконі,
Тулиться безкриле щастя.
В долонях моїх, немов у лусочках насінина,
Чекає весни серце.
Коли лягає сонце,
Вартові сну заступають,
Плекають вогонь ,
Тримають на списах небо…
Дрімають прозорі крильця, зорі чаклують,
Ниточки пнуться з під пальців,
В клубочок скручують всі шляхи,
Всі пустелі і, всі міста,
Що до ніг твоїх покладу я на ранок.
Знаєш, коли лягає сонце,
Ростуть із моїх долонь,
Квіти мрій…
Я пригортаю їх до очей, і до вуст.
Нехай квітнуть в мені,
Пилком чарівним живляться мрії
Тремтять прозорі крильця
Тріпочуть, мов серце,
Зростають…
Знаєш,
Що буває, коли сонце встає?
Я розтуляю долоні!
Пурхнуть мрії.
Покотяться клубочки,
Ниточки напнуться, немов струни, немов дроти,
Немов потаємний зв’язок,
Вкажуть дорогу
До мого серця…
Сонячні стежини проступлять на лоні землі.
І потече тими шляхами,
Немов венами, сік.
І пробудиться день.
Сонячний .
І буде любов!
11.12.12 р.
...так - світло і у самому собі, муркоче і жебонить струмок - щось про своє, про своє - безцінно-мудро-потаємне і вічне... молитовно і медитативно... почує - хто прислухається затамованодиханно...
ммм... такі Ваші вірші - для мене - як медитативний діалог із струмком... джерельцем...
прекрасно, дякую...
В човниках мрій,
В долонях моїх, немов у коконі,
Тулиться безкриле щастя.
В долонях моїх, немов у лусочках насінина,
Чекає весни серце...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро захоплююсь, Валю, Вашим вмінням підносити мене так, що я аж сама собі видаюсь визначнішою і величнішою... Дякую!