Життя розділене червоною каймою,
Яка пунктиром по душі лягла:
Буття без тебе і життя з тобою,
Світ брудно-сірий і веселкова дуга...
Ти-зосередження усього мого світу:
Надій,чекань і радощів,й тривог...
Для тебе жити і тобі радіти-
Найбільше щастя,що дозволив мені Бог.
Тобі одній зірки знімаю з неба,
Як оберіг,мені звучить твоє ім'я.
Життя віддам,якщо так буде треба...
Моя дитино,донечко моя!
Як же я мріяла про дочку! Щастить Але й синочки - це дуже непогано, тим паче, якщо вірити приказці, жінці Бог дарує сина, щоб захистити. Мабуть, мені потрібен сильний захист
Вірш супер!
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Я ніколи не задумувався над тим,кого я хотів.Я просто хотів дитину і не одну(так просто склалося,що одна) і щоб вона була щасливою.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Любо Банально звучить,але слова справді занадто скупі,щоб я міг передати свої почуття... Це насправді велике щастя бачити щойно народжену дитину,чути перше слово.бачити перші кроки,прати пелюшки врешті решт...І плювати на недоспані ночі...Чомусь ми забуваємо,що для цього і живемо-для продовження свого роду. Вибач за емоції... Може б і не було такої любові,якби не було втрати...