Пусте створіння! Тварь! Тварина!
В людських очах,
Як вічний жах.
Не слід кричати “Я Людина!”,
Якщо повзеш не на ногах.
Зміїні очі, ніж у спину.
І сміх, і гріх
Іти не зміг...
Стояв, стояв та шкіру скинув.
Стояв, чекав, звалився з ніг.
Не клич тепер на допомогу.
Вставай! Іди!
Давай! Живи!
Хто ж знав, що ти такий, небого!
Хто ж знав, що ти такий, як ми!