Не зможу жити я без тебе, поки світитиме зоря,
Якщо хтось інший, біля тебе – хтось буде інший, а не я!
Так складно зараз в світі цьому, зустріти щастя – мить палку,
І зберегти, не розгубити, жагу і посмішку людську.
Ти – молода, чарівна фея, твої думки – казковий птах,
Злітає в небо він безкрає, чи спочиває на руках.
Проміння сонця зігріває, твоє обличчя, в ясний день,
А вітер, коси колихає і і лине музика – пісень.
Ця посмішка, весела вдача тривожить очі, а слова
Від них я плачу, тільки плачу та ще, душа моя жива.
Ще жар надії в ній палає, ніхто не зможе загасить,
Лиш Він, Всевишній, тільки знає, чому душа моя болить.
Чому сміється, чому плаче, чи раптом спокій, самота…
Її огорне й обіймає, незрима, любляча рука.
І щастям думи обернуться! І буду йти в далеку даль!
Шукати й людям дарувати Любові чистої кришталь.
ID:
364962
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 18.09.2012 17:51:05
© дата внесення змiн: 18.09.2012 17:51:05
автор: Кумартун
Вкажіть причину вашої скарги
|
