пісня, реп, кому неважко може написати про слабкі сторони, буду вдячний.
Знову будуть відповіді і запитання,
Якщо хочеш знання то головне бажання,
Зайвим є мовчання коли брудне скло
Поглянь що коїться з батьківським селом
Чистої води джерело закидане сміттям,
На селі виживання а не достойне життя,
Серцебиття прискорюється болем у груди,
Українське село вимирає і стає безлюдне.
І так повсюди, від заходу до сходу,
Йде націлений геноцид українського народу,
Колиска роду, село для нації культурне ядро,
Його нищать, поставили на ньому тавро,
Синдром дефіциту знань і розуміння суті,
Чому селяни бідні голодні і роззуті,
Забуті нікому не потрібні немов у гетто,
І всі мовчать ніби це правильно і так треба.
Це так ганебно що село ледь животіє в комі,
Зрідка лунає сміх дитячий у сільському домі,
Законів на підтримку не пишуть на верхах,
Наше село немов у клітці птах,
Розбитий шлях, дороги і комунікації,
Проти села ведеться тотальна дискримінація,
Як в резервації, черепки під ногами глеки,
Пустують школи, клуби і бібліотеки.
Немає неба і лелеки, не гніздяться над хатами,
Біля села поля всі заростають бур’янами,
Як плями болю на мапі нашої України,
Українські села перетворюються у руїни,
На коліна поставили працювати за копійки,
Висміюють побут, для влади ми бидло, селюки,
Суки зажралися, нема на них Гонти і Залізняка,
Не в той гній встромляє вила селянська рука.
Правда гірка, але ми маємо це знати,
Кому вигідно українське село убивати,
Нищити віковічні традиції, зв’язок поколінь,
Родинне вогнище і сімейні цінності,
Через коліно зламати спротиву волю,
Різати по живому, завдавати болю,
Долю вимирання показують у очі,
Кажуть що це є випробування і Сварога ночі.
Та я не хочу цього для українського села,
Балансувати понад прірвою на вагах,
Це не розваги речі є занадто серйозні,
Ворогам вигідно ці землі безлюдні і порожні,
Час в кузні кувати гостру шаблю, й до зброї,
Не посоромити пам’ять славних героїв,
Набої тримайте готові і сухим порох,
Хто ворог українського села той мій ворог.
Вже скоро, з села має початися відродження,
Кожен має згадати своє походження,
Нове народження постане з наших сіл,
Це той духовний лакмус, правди вододіл,
Всі карти на стіл, вистріл і потім постріл,
В своїй хаті ми господарі а не зайди гості,
Більше злості справедливої і відчуття істини,
Перед свободою не має бути жодної стіни.
9-10.09.2012
ID:
363938
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.09.2012 20:39:43
© дата внесення змiн: 13.09.2012 21:36:20
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
