Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ


Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 56
Персональный ЧАТ Dreaming of You
Персональный ЧАТ Koshins
Персональный ЧАТ Leto
Персональный ЧАТ Luka
Персональный ЧАТ Melek
Персональный ЧАТ Stawitscky
Персональный ЧАТ Ukraine55
Персональный ЧАТ Zang
Персональный ЧАТ Zhmerinchanka
Персональный ЧАТ Іван Мотрюк
Персональный ЧАТ Ілея
Персональный ЧАТ Ірина Курдибан
Персональный ЧАТ Ірина Овчіннікова
Персональный ЧАТ Андрій Люпин
Персональный ЧАТ Беляева Надежда
Персональный ЧАТ Весна Туманова
Персональный ЧАТ Вячеслав Алексеев
Персональный ЧАТ Д
Персональный ЧАТ Зорегляда
Персональный ЧАТ Иван Кушнир
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Квітка))
Персональный ЧАТ Леся Геник
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Мирон-Мар`ян
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Надія Рубінська
Персональный ЧАТ Наталія Коваль
Персональный ЧАТ Наталка Ярема
Персональный ЧАТ Наталя Святокум
Персональный ЧАТ Окрилена
Персональный ЧАТ Оксана Батицька
Персональный ЧАТ Святослав_
Персональный ЧАТ Твоя Сніжинка
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ Чакір
Персональный ЧАТ Шпаківський Петро
Персональный ЧАТ Юля Гармаш
Персональный ЧАТ Юхниця Євген
Персональный ЧАТ геометрія
Персональный ЧАТ наталія калина

 прихованих - 12 чол.

Пошук


Перевірка розміру




ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ

Люди похилого віку - Мудрості стигла пора, Спогадів митті без ліку, РОки по вінця добра - Праведно й щиро прожиті! Що залишилось? - Жалі! Мов на дідівськім столі Кухоль води ледь надпитий... Втіха бува лиш тоді - Прийдуть як діти й онуки - Згоять печаль од розлуки, Радість засвітять в журбі... Тільки те зрідка бува, Більше розведено болю - Смутком, сльозами, й поволі Вже й присмерніли слова... Може то треба страждать?..- Чия ж то правда, наш світе, Що, наче вічно, нам діток Спрагло щодня дожидать... В серці ж образи немає,- ЧУжать образи всіх нас, Серце в любові чекає Рідне дитя кожний час!.. Хоч вже диктуються днями Долі останні рядки - Знову продивлені нами В тихім віконні шибки... Чим же наш спадок рясніє - Що, в нім, лиш, сум дозріва? Ні, - повен він і надії - Тої, що світ зігріва!..- Нею ми щедро вчащали Того в житті, і тогО..,- Значить, не так вже і мало Людям лишили свогО! 2007 Олег Стаднік

ID: 357133
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 13.08.2012 18:05:06
© дата внесення змiн: 13.08.2012 18:07:55
автор: Максим Калина

Мені подобається 0 голоса(ів)


Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати Поскаржитись на вірш!




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (2609)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 



КОМЕНТАРІ

дякую....правдиво smile smile 12
Нові твори