Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ


Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 49
Персональный ЧАТ Aliska
Персональный ЧАТ Blondberry
Персональный ЧАТ Karo
Персональный ЧАТ Lord Black Jack
Персональный ЧАТ Lucifer
Персональный ЧАТ Petra pan
Персональный ЧАТ Pismonosiza
Персональный ЧАТ Steppenwolf
Персональный ЧАТ V1n
Персональный ЧАТ Valery Bor
Персональный ЧАТ Іріні Ельпіда
Персональный ЧАТ Антонина Касьянова
Персональный ЧАТ Богданочка
Персональный ЧАТ Віктор Банар
Персональный ЧАТ Вадим Верц
Персональный ЧАТ Діана Лакрімова
Персональный ЧАТ Женьшень
Персональный ЧАТ К. Простонеба
Персональный ЧАТ Катерина Соколова
Персональный ЧАТ Кроссинговер
Персональный ЧАТ Ксенія Косач
Персональный ЧАТ Ліна Кобевко
Персональный ЧАТ Листя
Персональный ЧАТ Любомир Гардецький
Персональный ЧАТ Максим Тарасівський
Персональный ЧАТ Марія Родінко
Персональный ЧАТ Мрійниця *-*
Персональный ЧАТ Настя Терник
Персональный ЧАТ Ниагара
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Олеся Шевчук
Персональный ЧАТ Павло Сірий
Персональный ЧАТ СаМа
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Твоя Сніжинка
Персональный ЧАТ Той, що шукає себе
Персональный ЧАТ Той,що воює з вітряками
Персональный ЧАТ Уляна Ч.
Персональный ЧАТ Хуго
Персональный ЧАТ джульєтта
Персональный ЧАТ залюблена у світ

 прихованих - 8 чол.

Пошук


Перевірка розміру




ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ

Люди похилого віку - Мудрості стигла пора, Спогадів митті без ліку, РОки по вінця добра - Праведно й щиро прожиті! Що залишилось? - Жалі! Мов на дідівськім столі Кухоль води ледь надпитий... Втіха бува лиш тоді - Прийдуть як діти й онуки - Згоять печаль од розлуки, Радість засвітять в журбі... Тільки те зрідка бува, Більше розведено болю - Смутком, сльозами, й поволі Вже й присмерніли слова... Може то треба страждать?..- Чия ж то правда, наш світе, Що, наче вічно, нам діток Спрагло щодня дожидать... В серці ж образи немає,- ЧУжать образи всіх нас, Серце в любові чекає Рідне дитя кожний час!.. Хоч вже диктуються днями Долі останні рядки - Знову продивлені нами В тихім віконні шибки... Чим же наш спадок рясніє - Що, в нім, лиш, сум дозріва? Ні, - повен він і надії - Тої, що світ зігріва!..- Нею ми щедро вчащали Того в житті, і тогО..,- Значить, не так вже і мало Людям лишили свогО! 2007 Олег Стаднік

ID: 357133
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 13.08.2012 18:05:06
© дата внесення змiн: 13.08.2012 18:07:55
автор: Максим Калина



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати Поскаржитись на вірш!




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1824)
В тому числі авторами сайту (7)
Юлія_Юлия, Октябрина, forte, Зеновій Винничук, ТаБу, ганна станіславська
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 



КОМЕНТАРІ

дякую....правдиво smile smile 12
Нові твори