Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ


Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 55
Персональный ЧАТ AKM
Персональный ЧАТ Alfa
Персональный ЧАТ Gocman
Персональный ЧАТ HellenKa
Персональный ЧАТ LaraS
Персональный ЧАТ LizaNikols
Персональный ЧАТ Lu57
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Paul Prinzowski
Персональный ЧАТ Sandra CurlyWurly
Персональный ЧАТ Sergey
Персональный ЧАТ Yura Zadorozhnyi
Персональный ЧАТ Zazemlena
Персональный ЧАТ _KarinA_
Персональный ЧАТ Ілона Кушнір
Персональный ЧАТ Алексей Мелешев
Персональный ЧАТ Амелин
Персональный ЧАТ Богданочка
Персональный ЧАТ Вітрова Доця
Персональный ЧАТ Виталий Мамай
Персональный ЧАТ Джулі.
Персональный ЧАТ ДмитроС
Персональный ЧАТ Елена Пархомчук
Персональный ЧАТ Женьшень
Персональный ЧАТ Загублена в собі
Персональный ЧАТ Кадет
Персональный ЧАТ Катерина Сокіл
Персональный ЧАТ Катя Казанцева
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Марія Пеньківська
Персональный ЧАТ Марат Єсенський
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Невідомський Міха.
Персональный ЧАТ Ниро Вульф
Персональный ЧАТ Олівія Тиркус
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Плискас Нина
Персональный ЧАТ Потусторонний
Персональный ЧАТ Руслан Воскобой
Персональный ЧАТ Соломія
Персональный ЧАТ Т. Василько
Персональный ЧАТ Теодор Амасов
Персональный ЧАТ Чернець
Персональный ЧАТ Щєпкін Сергій
Персональный ЧАТ Яна Бурмістр
Персональный ЧАТ дочка бджоляра

 прихованих - 7 чол.

Пошук


Перевірка розміру




ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ

Люди похилого віку - Мудрості стигла пора, Спогадів митті без ліку, РОки по вінця добра - Праведно й щиро прожиті! Що залишилось? - Жалі! Мов на дідівськім столі Кухоль води ледь надпитий... Втіха бува лиш тоді - Прийдуть як діти й онуки - Згоять печаль од розлуки, Радість засвітять в журбі... Тільки те зрідка бува, Більше розведено болю - Смутком, сльозами, й поволі Вже й присмерніли слова... Може то треба страждать?..- Чия ж то правда, наш світе, Що, наче вічно, нам діток Спрагло щодня дожидать... В серці ж образи немає,- ЧУжать образи всіх нас, Серце в любові чекає Рідне дитя кожний час!.. Хоч вже диктуються днями Долі останні рядки - Знову продивлені нами В тихім віконні шибки... Чим же наш спадок рясніє - Що, в нім, лиш, сум дозріва? Ні, - повен він і надії - Тої, що світ зігріва!..- Нею ми щедро вчащали Того в житті, і тогО..,- Значить, не так вже і мало Людям лишили свогО! 2007 Олег Стаднік

ID: 357133
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 13.08.2012 18:05:06
© дата внесення змiн: 13.08.2012 18:07:55
автор: Максим Калина



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1451)
В тому числі авторами сайту (7)
Юлія_Юлия, Октябрина, forte, Зеновій Винничук, ТаБу, ганна станіславська
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 



КОМЕНТАРІ

дякую....правдиво smile smile 12
Нові твори