Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ


Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 55
Персональный ЧАТ @NN@
Персональный ЧАТ Alex-dr_7(tericon)
Персональный ЧАТ Desert rose
Персональный ЧАТ Irysh
Персональный ЧАТ KAMEHHOE CEPДЦE
Персональный ЧАТ Kaplichka
Персональный ЧАТ Korzhavina
Персональный ЧАТ LaraS
Персональный ЧАТ Lu57
Персональный ЧАТ Mein_Kampf
Персональный ЧАТ Merlinda
Персональный ЧАТ Ms_Murka
Персональный ЧАТ Nikita13
Персональный ЧАТ Perfectly_Parallel
Персональный ЧАТ Sinka_Grozniy
Персональный ЧАТ Veselka
Персональный ЧАТ Іва Квітка
Персональный ЧАТ Ірина Овчіннікова
Персональный ЧАТ Айдахо
Персональный ЧАТ Александр Стадник
Персональный ЧАТ Алексей Мелешев
Персональный ЧАТ Андрій Люпин
Персональный ЧАТ Арт
Персональный ЧАТ Артем Богуславский
Персональный ЧАТ Богданочка
Персональный ЧАТ Виталий Мамай
Персональный ЧАТ Данила М
Персональный ЧАТ Жужа Марцепанівна
Персональный ЧАТ Лавинюкова Тетяна
Персональный ЧАТ Лелека
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Мадера
Персональный ЧАТ Маленька поетеса
Персональный ЧАТ Мирослав Вересюк
Персональный ЧАТ НАУМ
Персональный ЧАТ Наталка Гуржій
Персональный ЧАТ Наталя Гуменюк
Персональный ЧАТ Олекса Терен
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Полоні
Персональный ЧАТ Предводительница команчей
Персональный ЧАТ Ррррреволюція
Персональный ЧАТ Тати Солнце
Персональный ЧАТ Яровицына Татьяна
Персональный ЧАТ джульєтта

 прихованих - 10 чол.

Пошук


Перевірка розміру




ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ

Люди похилого віку - Мудрості стигла пора, Спогадів митті без ліку, РОки по вінця добра - Праведно й щиро прожиті! Що залишилось? - Жалі! Мов на дідівськім столі Кухоль води ледь надпитий... Втіха бува лиш тоді - Прийдуть як діти й онуки - Згоять печаль од розлуки, Радість засвітять в журбі... Тільки те зрідка бува, Більше розведено болю - Смутком, сльозами, й поволі Вже й присмерніли слова... Може то треба страждать?..- Чия ж то правда, наш світе, Що, наче вічно, нам діток Спрагло щодня дожидать... В серці ж образи немає,- ЧУжать образи всіх нас, Серце в любові чекає Рідне дитя кожний час!.. Хоч вже диктуються днями Долі останні рядки - Знову продивлені нами В тихім віконні шибки... Чим же наш спадок рясніє - Що, в нім, лиш, сум дозріва? Ні, - повен він і надії - Тої, що світ зігріва!..- Нею ми щедро вчащали Того в житті, і тогО..,- Значить, не так вже і мало Людям лишили свогО! 2007 Олег Стаднік

ID: 357133
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 13.08.2012 18:05:06
© дата внесення змiн: 13.08.2012 18:07:55
автор: Максим Калина



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1412)
В тому числі авторами сайту (7)
Юлія_Юлия, Октябрина, forte, Зеновій Винничук, ТаБу, ганна станіславська
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 



КОМЕНТАРІ

дякую....правдиво smile smile 12
Нові твори