Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ


Максим Калина: ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 60
Персональный ЧАТ Badan
Персональный ЧАТ Cavingo
Персональный ЧАТ Go Love Ash
Персональный ЧАТ Koshins
Персональный ЧАТ Lucifer
Персональный ЧАТ Olta.n
Персональный ЧАТ Podolyanyn
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Systematic Age
Персональный ЧАТ Ілея
Персональный ЧАТ Апрель
Персональный ЧАТ Арт
Персональный ЧАТ В.А.М.
Персональный ЧАТ Весна Туманова
Персональный ЧАТ Володимир Присяжнюк
Персональный ЧАТ ВолодимирС
Персональный ЧАТ ГАЛИНА КОРИЗМА
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Гриндула Тетяна
Персональный ЧАТ Дарія Типчук
Персональный ЧАТ Дніпрянка
Персональный ЧАТ Долинська Людмила
Персональный ЧАТ ДрожеННікова
Персональный ЧАТ Женя Смайл
Персональный ЧАТ Зоя Енеївна
Персональный ЧАТ Ліна Ланська
Персональный ЧАТ Мар`яна Ц
Персональный ЧАТ Марина Бойківчанка
Персональный ЧАТ Ніка Той
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ ОднаДумка
Персональный ЧАТ Олег М.
Персональный ЧАТ Олександр Жилко
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Ромашка1515
Персональный ЧАТ Семён Кацыв
Персональный ЧАТ Сильчук Назар
Персональный ЧАТ Словян
Персональный ЧАТ Східний
Персональный ЧАТ Уляна Стринжа
Персональный ЧАТ Христина Рикмас
Персональный ЧАТ Хуго Иванов
Персональный ЧАТ Янош Бусел
Персональный ЧАТ Яся Сингаєвська
Персональный ЧАТ залюблена у світ
Персональный ЧАТ неOSTанній
Персональный ЧАТ посполитий
Персональный ЧАТ яся

 прихованих - 12 чол.

Пошук


Перевірка розміру




ЛЮДИ ПОХИЛОГО ВІКУ

Люди похилого віку - Мудрості стигла пора, Спогадів митті без ліку, РОки по вінця добра - Праведно й щиро прожиті! Що залишилось? - Жалі! Мов на дідівськім столі Кухоль води ледь надпитий... Втіха бува лиш тоді - Прийдуть як діти й онуки - Згоять печаль од розлуки, Радість засвітять в журбі... Тільки те зрідка бува, Більше розведено болю - Смутком, сльозами, й поволі Вже й присмерніли слова... Може то треба страждать?..- Чия ж то правда, наш світе, Що, наче вічно, нам діток Спрагло щодня дожидать... В серці ж образи немає,- ЧУжать образи всіх нас, Серце в любові чекає Рідне дитя кожний час!.. Хоч вже диктуються днями Долі останні рядки - Знову продивлені нами В тихім віконні шибки... Чим же наш спадок рясніє - Що, в нім, лиш, сум дозріва? Ні, - повен він і надії - Тої, що світ зігріва!..- Нею ми щедро вчащали Того в житті, і тогО..,- Значить, не так вже і мало Людям лишили свогО! 2007 Олег Стаднік

ID: 357133
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 13.08.2012 18:05:06
© дата внесення змiн: 13.08.2012 18:07:55
автор: Максим Калина

Мені подобається 0 голоса(ів)


Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати Поскаржитись на вірш!




В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (3177)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 5.00
ОЦІНКА ЧИТАЧА
не оцінювати 
1  2  3  4  5
 
             Ще...
             Ще...   3D...
          
Ім'я*
Email
Код перевірки*
(уведіть цифровий код, як на картинці)
правила »залишилося символів 
 



КОМЕНТАРІ

дякую....правдиво smile smile 12
 
Нові твори