Я не буду тебе усе життя чекати,
Телефонувати й набридати,
Не потребую зірку з неба,
Поразок й сумнівів не треба!
Я байдужа до Maserati,
Крутих тусовок в золотій хаті,
Щастя я не міряю валютою,
Та все ж я ризикую залишитись забутою.
Мене не турбують чужі аргументи,
Що так не розумно зберігати моменти,
Чому ж не розумно? Вони ж найдорожчі!
Хоча в певній мірі різкі і найважчі!
Люди говорять: «Кохання живе лиш 3 роки,
Від нього багато турбот і мороки!»
І я розумію, що все в цьому світі не вічне,
Раптово зникає, або у розряди побічне.
Але залишає сліди, а інколи шрами,
Інше світобачення, думки з ланцюгами,
Ще щось чужорідне, несподівану оскому
І там де потрібно крапку, ми ставимо кому!
Життя розміркує, спонтанно підбере ролі,
А ми стираємося, ми зовсім прозорі…
До того ж із мене насправді жахлива актриса,
Найкраще зіграє пуста й білобриса.
Тобі я скажу тепер ти щось непотрібне,
Сіреньке, буденне, й звичайно не гідне.
