А я ще є!
Я поки що жива!
Я прокидаюсь,
Дихаю,
Я їм.
В моїм житті ще дозрівання -
Не жнива.
Ще тільки травень -
Молодість моя.
Бо я ще є,
Чого б там не хотілось їм…
Я ще жива,
Та часом, мов вісні,
Сама себе не впізнаю…
Та я напевно є:
У жарті,
В русі, у весні,
У тих, хто посмішку
На смак пригадує мою.
А те що пилом буднів
Притрусило нас -
Так то ж усіх
І я в тому не винна.
Я ще жива!
Я – радість,
Сонце,
Я – дитина!
Цинічність ззовні,
А у серці сміх…
Понимаю. Но честность не только там, где она приятна. Она поджидает и плохие стихи =)
Юлія Мальована відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте, можливо, мій попередній коментар видався Вам різким) Мені приємно, що знайшли час прочитати мій вірш і він Вам сподобався!) Буда рада, коли ще щось прочитаєте і менш вдалі теж прокоментуєте!