Мені дуже страшно в цій країні жити,
Де відбуваються вбивства й явні теракти,
І де нас ніхто не може захистити
Від біди, від трагедії, що може стати.
Де немає довіри людей до влади
Та де б'ють у міліції простих підвладних,
Де безробіття і де немає ладу,
Де цинічна та безвідповідальна Рада.
Де недоторканість депутатів- злодіїв,
Де покарання невинних із народу,
Де зухвальство і безкарність синків- мажорів,
Де забули якого вони є роду.
Чи козацького, чи Іуди безродного,
Бездуховного і вічно голодного,
Зрадника Христового, зовсім безбожного,
Самогубця безкровного, приблудного?
Я знаю, що ми з народу українського,
Бідного але високодуховного,
Милосердного, побожного, козацького
Але невільного якогось такого.
О, народе України, об’єднаймося!
В молитві за батьківщину Україну,
За свободу давайте ми поборемося
І щоб тероризм зі всього світу згинув!
За здоров’я поранених помолимося,
Дніпропетровців- братів, сестер та дітей,
Ми ворогів і бандюків не боїмося
Й чекаємо в країну на Євро-2012 гостей.
Сумні реалії...Найжахливіше те,що як правило страждають звичайні,ні в чому не повинні люди... Страшно стає,коли задумуєшся над тим,в якому світі ми живемо... Дай Боже,щоб подібне не повторилося...
Сумні реалії...Найжахливіше те,що як правило страждають звичайні,ні в чому не повинні люди... 
Страшно стає,коли задумуєшся над тим,в якому світі ми живемо... 
Дай Боже,щоб подібне не повторилося... 
Може народ зрозуміє з ким має справу...
