Я зірвала квітку для тебе.Ніто не помітив.Охоронець не хотів пускати мене до того саду.Відвертався уліво,потім управо,
а ось у небо зовсім не глянув.Якби він здогадався підняти очі вверх...він би побачив сльози янгола і став добрішим.
Тоді я розплакалась...чоловіки не люблять жіночих сліз-вони їм болять,свої ж вони ховають у рюкзак чи ще гірше
замариновують з тушонкою,так,про запас.
Він впустив мене,я мала аж цілих п'ять хвилин.У таких місцях охорону змінюють кожні десять хвилин,щоб охоронець не звикав
до одного місця.Я йшла по саду і не відчувала ані трісочки,трава мала такий ніжний коврик,а ось квіти...
Квіти у саду не мали аромату,я було подумала, що вони паперові і полізла кінчиком носа у саму середину квітки.Там я
розбудила бджілку,отже вони живі.Радість і почуття тривоги підрадалися улесливими собачатками з широко відкритими очима,
і кликали в глибину саду.Як же вони гудуть,так так я про них,про цих волохатих страшилок.Та квіти без них помирають
вони аж пашіли,втрачали колір і окрашували ніжки,вусики своїм гусарам.Квіти,що так гармонійно зливались з голубим небом
і ці чорні з жовтими кільцями...як же страшно,вони можуть з'їсти мою руку і тоді я не зірву квітку,для тебе.Ти прикладеш
її де тобі болить,біль минеться і ти зможеш літати,і все буде добре.Я дивитимусь у небо і сльози янгола перетворяться
на сотні прозорих крилят...
Метелики...Які гарні.Тихі.Спокійні.Таїна.Може вони дозволять?Чому ж не зриваю,чому не тягнусь пальчиками до пишної
пахнючої,чому не зриваю?
Тому що я зірвала квітку,вона на твоїй пір'їні.Зцілює твоє тіло,розгладжує судини,скоро вона помре.А я? А я тут гуляю...
Ще маю час...
А квітка - це просто капканчик рослинний
Щоб хтось зупинився, повівся нестримно)))
Ольга Ратинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ну,квіти насправді дуже заспокоюють і відволікають,але я себе зловила на думці:в минулому році я ставила проліски усюди,у цьому році не посміла зірвати,так милуюсь і спостерігаю які вони залежні від природи,квіти це чудово...)))
