Заколисуєш ніжно свідомість,
Знов натхненням в думки проникаєш.
Почуття свого трішки соромлюсь. –
Так, здається, тебе вже кохаю.
Оксамит твоїх вуст таємничий
В колориті бажань – лише мрія,
Хоч до болю знайоме обличчя
Вже давно ніжним трепетом грію.
В снах торкаюсь тебе своїм тілом
І голублю в уяві щоденно,
В почуттєвих емоціях млію,
Та бажання хвилюю даремно.
До цих слів, знаю, будеш байдужим
(Їх читатимеш, беззаперечно!),
Та вони не п’янитимуть душу,
Почуттями не сповнять сердечко.
Дивне щастя не стане взаємним, -
Це захоплення лише моїм є.
Його вкрию туманом таємним,
Хоча серце відкритись воліє.
Мої мрії щораз сміливіші,
Розгалужені слів мережЕю.
Тож, дозволь мені хоч через вірші
Доторкатись до тебе душею…
03.03.2012р.