я –
не метелик,
не гусінь навіть зараз …
я – лялечка,
така, на разі, фаза.
ти ж
про своє одразу:
люблю́ – чи не люблю…
зима! я в лоні…
я – зав`язок,
в утробному
само-полоні,
у ембріоні…
я - зернятко,
у жменьці
лагідній
тихенько сплю…
я – Кай…
геологічної
епохи «до-людей…»
із хаосу видінь,
уламків льоду,
у самоті
Мовчання й Холоду –
яких Ідей!
довершена
геометричність… –
непоспіхом
збираю слово
«ВІЧНІСТЬ».
не дорікай,
і НЕ відволікай,
не підганяй! –
собі на шкоду.
…я
не назовсім Кай –
змири гординю
і зачекай.
мине зима,
і я на радощах
знайду тебе сама.
я – за́родок
кристала у душі…
для росту
потребую
часу й тиші:
інакше, знай,
я перекинусь в пару
і пропаду
безслідно
поміж хмари…
тоді вже –
відвикай
і не гукай...
ВАЛЮ,
Я ВЖЕ КАЗАЛА, ЩО ТВОЇ ВІРШІ ТАКІ ГЛИБОКІ Й БАГАТОСЛІВНІ, ЩО НЕ ЛЕГКО НАПИСАТИ ВІДГУК, ТОМУ Я КРАЩЕ ПОДАРУЮ ТОБІ ВЕСНЯНІ КВІТИ - ХАЙ БУДЕ ДО ТЕБЕ ЖИТТЯ ПРИВІТНИМ!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за чарівні квіти, Люба КОНСУЕЛО... першоцвіти, мабуть... проліски...
/непоспіхом
збираю слово
«ВІЧНІСТЬ»/ - на все свй час, і мудрість своя у кожній клітиночці того часу...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
КАй -- збирав слово ВІЧНІСТЬ з льодяних уламків різної форми -- в тиші і холоді володінь Снігової Королеви... Герда його вивела з того медитативного стану поцілунком теплим... чи хотів Кай "пробуджуватися" і повертатися в кімнатку під дахом, до двох троянд -- білої і алої?.. Вічність -- чи любов міжстатева?.. і чи можна поєднувати обидва ці процеси, які вимагають кожен для себе повної приналежності і зосередженості?.. он в чому питання... я обрала б ВІЧНІСТЬ -- тобто, процес творчості...
я – зародок
кристала у душі…
для росту
потребую
часу й тиші:
інакше, знай,
я перекинусь в пару
і пропаду
безслідно
поміж хмари…
тоді вже –
відвикай
і не гукай... -звучить,як пересторога...Люди часом такі нетерплячі,поспішають жити,тому кваплять події,підштовхуючи те,що повинно рухатися своїм належним плином...Тим самим,завдаючи шкоди близькій людині...Як завжди,не перестаю захоплюватися глибиною морською і висотою космічною Ваших мудрих,виважених думок!..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я – зародок
кристала у душі…
для росту
потребую
часу й тиші: -- може, це старість?... може -- медитація... у крайньому разі, якщо вирощується кристал -- алмаз, приміром, і втрутитися в цей тривалий і витончений процес -- то газ, з якого той кристал формується, не перейшовши в наступну стадію -- тверду, зникне між хмари... така технологія писання віршів... у мене... дякую, Наталю, за слова правдиві і приємні Ваші...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, якщо передчасно "добувати" метелика з лялечки... то можна дуже розчаруватися, отримавши те, що зріє в метелика, повільно і відсторонено, за законом, передбаченим природою... хто любить метеликів -- мусить вміти чекати, коли вони виберуться з лялечки, тоді ще гусінню неприємною полазять, аж врешті обретуть невагомі і яскраві крильця і... затріпотять до квіток...
це я на потвердження Вашого короткого висновку, пане Василю... приємно поспілкуватися зранку...