О, ДОЛЕ МОЯ !. . /мелодія – неаполітанська пісня «О SOLE MIO»/
Ти дарувала промені надії
В години розпачу, у чорні дні мої,
І малювала заповітні мрії
На кришталевому, холодному вікні.
Ти розказала – де я, і хто я,
Шлях простелила свій, мов той рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
Вела за руку, мов малу дитину,
Навчала мудрості, терпінню й доброті.
Оберігала, наче матір сина –
Не залишаючи й на мить, на самоті.
Ти розказала – де я, і хто я,
Шлях простелила свій, мов той рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
На знак подяки, обіцяю, доле,
Приймати всі твої і примхи, і свята;
Не нарікати на тебе ніколи –
Я – твій слуга і паж твій на усі літа!
Ти ж розказала – де я, і хто я,
Подарувала шлях, немов рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
