Вони пишуть коханим листи під звуки снарядів.
Они хотят с ними быть вечно рядом.
А враг сжигает всё и обрывает даты.
Куди бігти вночі і що кому сказати?
Плачут, когда читают письма, скучая за прошлым.
Тысячи лишь начали жить, а война как нарочно
Спалила весняні сади і вічно молоді крила,
Мрії стали сльозами, а весна посивіла.
И каждый день писали письма, но не все доходили,
Коли зустрілись посивілі - в обох скроні білі -
Упали в обійми, обпікаючи долоні сльозами,
Стало былью то, что ещё вчера было снами.
Він збудував для неї дім і посадив сад.
Она ему родила сына и он безумно рад
Упав біля неї нвколішки і гарячі сльози
Котились по его щекам и падали в красные розы...
