А все вже по іншому… Ми обираємо шлях продовжуємо своє життя. Робимо вибір правильний чи неправильний… Все змінюється, з нами немає тієї людини яка вчила вірити в щось більше ніж життя. Не має того світу в якому були тільки ти і я. Вже ніхто нікому не скаже «Ти і я на ТРИ МЕТРА НАД ЗЕМЛЕЮ» Хоча наші дороги розійшлись, залишається вірити, що одного дня вони знову зійдуться…. Але чи хотітимемо ми цього, адже з нами будуть ті, які дали сили жити далі.
Заставили серце битись частіше… Ми ніколи нічого не забуваємо, просто закриваємо глибоко в серці… і робимо вигляд, що ніби все забули…Хоча насправді нічого не забули.
Ми пам’ятаємо все з першої секунди і до останнього слова…Коли згадуємо це знову стає боляче, як вперше.. хоча ще гірше…Це і є Кохання… Коли засинаєш в сльозах.. і прокинувшись знову плачеш, просто від того, що втратив те що заставляло сміятись, радіти і помічати кожну дрібницю в цьому великому світі. І ти шепчеш про себе: «ЇЇ чи Його більше немає»! Немає дороги назад.. Нажаль змінити чи повернути нічого не можна. Залишається тільки змиритись. Зупинитись всього на секунду, Вдихнути глибоко повітря і рушити далі… В безкраїй світ… де все по іншому, де все зміниться…
P.S Присвячується фільму “ Три метра вище неба”. Цей фільм змінив мене і моє ставлення до життя. Навчив цінувати кожну мить проведену з коханою людиною. Адже одного дня ми можемо втратити все, що так бережемо. І тоді захочемо повернути все назад, а вже пізно…
