Не наші тихі кроки
Пройдуть через роки
А терпкий біль зникає
Бо щастю час прийти
Цвітом шлях вкриває
Я знову не узрів
Твоїх майбутніх снів
Я погляд власний ледве зупинив
Читай мої думки
Ти вмієш це та любиш
Складаєш їх в пастки
І на хмарках малюєш
А холодом й теплом
Здаватиметься тіло
Яке своїм крилом
Укрилось не уміло
І досить тільки раз піднятися з тобою
До рівня польоту приземлених подій
Як все довкола зміниться саме собою
І в тихомириться в свідомості новій
Плівки не проявлені з мого серця
Взялось де це
І фото душі у рамці з віршів де ми у двох
Ніколи не зникне