Пожовклі стіни
В лушпинні тіней
Мовчанки не зуміли стримати , мусили зрадити
Протяг полинний
Ніхто не правий і присмак винний
Очам краще не бачити , усе б прогавити
Жевріє не вогонь
А льоду лиш прокльон
Оживить пустоту , у мить вже не чужу
Усмішки мертвих ваз
Із кришталю проказ візьму про запас
А в відповідь вплету обставину жалку
Серед листя хрусту
Крапля вітра свисту
Позбавить глузду
І я загрузну
У день твій
Там де сотні мрій
Вкотре не знаєш
Коли закінчиться ніч і почнеться сон
В якому літаєш
На перекір усіх заборон