Очами-зорями вдивляється в нас ніч,
Так низько темне небо нахилилось.
Прошепочи лише ім'я моє - поклич,
Щоб я прийшла й назавжди залишилась!
У кожнім погляді коханім розчиняючись,
Сплітаючись щомиті кожним вдихом,
Заживемо собі ми пробачаючи
Чекання довге, ледь не ставше лихом.
Тобі я стану мрією здійсненною,
А ти мені увесь заміниш світ...
Щасливою твоєю полоненою,
Я буду ангелом боронячим від бід.
Чекаю, вірю, мрії усміхаючись,
Щоб далі йти з тобою пліч-о-пліч...
Тому, до тиші так нічної прислухаючись,
Благаю я : " Поклич мене, поклич!"
Наталья Козак
Я и сама не знаю, где я пропадаю. Настроение на нулю: то муж болел, теперь я хандрю. То ли зима так рано пришла, то ли возраст. Думаю, скоро найдусь.
Ниагара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Осенняя хандра - серьезное сезонное заболевание!) Не раскисайте, будет грустно - заходитье на чашечку кофе... с коньячком! Потрещим..по-нашему, по-женски
