Якби я був птахом, то в першу чергу завітав б до тебе, у зелений куточок твого раю, якби я був птахом я б зустрів тебе.
Впевненим голосом я собі говорю «він мене не чує, просто не чує..», на той час, як душа пошепки мовить напиши і передай лист у руки Бога. Мабуть Господь знає, що робити з такими листами, мабуть Господь знає, що таке щастя.
Тому пишу Тобі з подякою за день, з подякою за ніч, з подякою за тишу. Хвилює одне, чому сум закликається у серці, чому мені бракує тепла? Хочеться бути птахом і завітати туди де не буде страху, нема печалі, а тільки маленька кімната, два стільці і стіл з гарячою чашкою чаю у осінній вечір. Хочеться принаймі бачити йогосилует і сонливим голосом говорити «а ти б мене зрзумів!» і у відповідь чути «я тебе розумію!». Посміхатись від того, що найкращий з мого життя поруч.
Знаєш що? Я хочу у листі написати принаймі про спільну тишу дня і про те що Ти даруєш тепло у серце, весною. Принаймі я вірю, що це Ти мені посилаєш весну і незабутнє тепло.
Мабуть скоро прийде ніч, я просто залізу під ковдру, як завжди ввімкну музику і усміхнусь. А, ще сьогодні я мабуть з Тобою трішки побалакаю, якщо ти не проти? Бо не все передати словами у листах, не все можливо написати..
Господи попорошу одне. Коли будеш читати цей лист не шукай у ньому помилки, бо з українською мовою в мене не дуже склалося. І коли будеш готовий передати лист моєму таткові, щоб він міг відчути, що зі мною все добре, але трішки сумно, передай йому будь ласка, щоя сьогодні усміхався. Його завжди тішила моя посмішка. Посмішка примушує щастя бути з нами у складні хвилини життя:)
По скрипту: спасибі з спільну тишу дня.. 19.10.11р
