Нездорово лише марнувати час на роздуми про те, які ми всі самотні. Через роздуми люди й пропадають.
Мітч Елбом ( "Книга смерті" )
Самотність – футляр, в якому замкнений навіки.
І тяжко опускаються повіки.
Знесилилась іти сама.
Ця стежка одинока.
Ти сам?
Та ні, таких багато. Нас не злічити.
Ми живі, самотні люди на Землі.
Маріонетки Бога ми.
Чужі в чужому світі люди.
І не сховатись вже нікуди.
Земля – футляр, а люди – ми.
Ховатися від самотнності серед натовпу - хибний шлях. Я люблю самотність, це вишуканий шлях обраних, але він не про мене... Скоріш, обране спілкування. Розумничко, гарний вірш!
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Самотність - те від чого нікому не втекти, ми всі від неї ховаємось, кожна людина самотня, і кожна все життя змагається з самотністю, йте проти неї... все чесно... хто кого... гірше, коли людині нема з чим змагатись... ще гірше, коли людина перманентно самотня, адже на те і живемо ми, і шукаємо людей, аби на певний час ховатись...
Ще один погляд на самотність:
"Людей на світі я ніколи не цурався,
Але щасливим був лише тоді,
Коли на самотині опинявся"
РЬОКАН (японський поет, буддійський монах)
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І в цьому э крихта правди тому, що часом не стає розуміння...
тому, що часом не стає розуміння...
