Тепер іди й живи собі в мирУ.
Хай суєта, як муха,
лізе в очі.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Мої слова безумні.
Та пророчі.
Ти відступився. Ти не поборов.
Зневажив Істину
і мудрість Богослова,
який прорік, що страх
вбива любов:
той, хто боїться –
недовершений
в любові.
Ти одрікаєшся од мене,
як од віри.
Вмирають,
наче лебеді,
надії.
Слуга умовностей
і вічний в’язень міри,
ще каяття тобі
обтяжить
вії.
Я вистою. Я не схилЮсь.
Є сили.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Ти був святим!
бо я тебе любила.
Тепер іди
і доживай
в мирУ.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Козеріг, як і Діва, стихія Землі -- стабільність, я про "кохання - воно нікуди не поділось"... У Дів ця риса також чітко проглядає... А гарні риси в кожному знаку -- звичайно ж, як і навпаки -- всі ми -- двополюсні...
Дякую за розмову цікаву, заходьте
Дякую за відгук, пані Валю! давно розмірковую про сутність страждань. Біблія пише, що до створення світу була передбачена жертва Христа, тобто у ідею нашого створення було закладено Його страждання. З хвилюванням чекатиму Ваші вірші.
А ще у когось із гарних проповідників я читала, що йдея нашого світу виникла зі сміху Трійці. Якось воно все так пов"язане... А знаєте, спробую написати Натхнення Вам!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще раз скажу, що ідея ваша дуже цікава, з інтересом чекатиму як ви "ПОВЕРНЕТЕ" її у майбутньому вірші. Бажаю творчої наснаги...
Колись почув гарну фразу: Я кохаю тебе не за те, яка ти, а за те, який я поряд із тобою.
Не оцінив, не зміг...Немає про що шкодувати. А кохання - воно нікуди не поділось, просто не захотіло розчинятись серед цих душ. Ви обов"язково відчуєте тепло дійсно рідної Вам душі. Все гарне - попереду!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
система дзеркал... кожен з нас дивиться в іншого, сподіваючись побачити в ньому (в ній) себе самого таким, яким би собі подобатися...
Є ще такий вислів -- жінка завжди буває такою, якою її хоче бачити чоловік...
"...А кохання - воно нікуди не поділось, просто не захотіло розчинятись серед цих душ..." -- ви, часом, не Діва за гороскопом?... не те, щоб я надавала гороскопам значення, але якісь характерні риси частенько співпадають...
А за оптимізм -- дякую
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не хотів на волю -- пручався сильно, але...
хіба жорстоко -- іди й живи без страху і обману, у своєму світі з усіма зручностями?... скучновато попервах, але людина до всього звикає окрім як до лукавства всілякого...
оце так ренегат, що надихнув Вас на відверто шедевр
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не зрадник, а відступник... а втім -- мабуть одне і те ж зілля... хай собі йде на волю -- в мир... буде ситим і комфортним, тобто, щасливим... чи нам шкода чого для ближнього свого...
Які глибини мудрості, страждання і мужності. Оце називається зріла поезія. Мені навіть часом здається, що перед Словом було страждання. Вітаю, Валю, вірш довершений у всіх смислах.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
серце моє, пані allо.megel, ваші слова про те, що "перед Словом було страждання", вразили мене на ту глибину, де виникають і звідки приходять ідеї поезій! яка несподівана і геніальна думка! справді ж, виходить так, що вимовлене Слово -- це завжди результат якогось переживання, потреби в тому вимовленні того слова. Страждання, як причина Початку! яким стало Слово! Якщо ви не проти, я візьму цю розкішну думку собі в актив... якщо вона з часом знайде собі форму і втілиться у вірш -- подарую його Вам... а, може, спробуємо паралельно?.. тільки ні в якому разі не заради змагання, а заради цікавості, якими стежками піде Ідея до свого втілення... я ні в якому разі не змагаюся, бо змагальність -- це принцип стайної організації (у кого гостріші лікті, твердіші і важчі кулаки, спритніші ноги, той достойніший), бо сповідую, навіть більше -- цілковито належу до сімейно-родово-патріархального укладу, де кожному досить місця, кожен має право бути таким, яким він є, тут не порівнюють, а просто люблять за те, що ти є і що ти -- такий...