* * *
а ми ходили вдвох, дивились на весну
читали наші очі в синім небі
як діти - загравали(ся) зі смертю
таких смішних та сонячних думок
сплітали подих, як дерева - віти
не на хвилину, а, здається, навіки
й нечутно-ніжним порухом руки
ми малювали в поцілунку тишу
і під дощем ми танцювали правду
одну на двох, таку, як наше серце
а перехожим - видавався герцем
наш не розписаний по правилах танок
а небо, боже! кришталево-синє,
розсяяне зірками поночі -
у ньому ми знаходили ключі
якими зачиняли наші тайни
здавалось навіть, що душа розтане
і зіллється в одне, як місяць й хмари
і все, що є, було для нас не марним
а, може, навіть, уявлялося святим
о ні! це не було палким коханням
навряд-чи можна підібрать слова
які єднають в спільне серце - два
що розбивають і життя, і душу
на щастя й поцілунки в синім небі
і терпкий біль з відтінком каяття
загострений, як лезо небуття
розмінений на вітер і на сонце
уже на скронях майоріє осінь
що спогадами вплетена в волосся
неначе неба просинь або просідь
заквітчана у сонячність думок
вже за спиною (знаю) смерть, не крила
та наші очі все такі ж ясні
минущий світ зимові бачить сни
ми ж ходим вдвох. І бачимо - весну.
Я впізнав авторку, але за правилами конкурсу ім'я не оголошуватиму. як звичайному ЧИТАЧЕВІ вірш дуже сподобався!
Наш літредактор зайнята тому оцінити вірш не можу.
Вкажу лише на деякі недоліки, що впали у вічі:
....ками поночі -( [понОчі>, а не [поночІ>
тут трансформування наголосу спотворює зміст слова. )
у ньому ми знаходили ключі
якими зачиняли наші тайни ( рос.ТАЙНО - укр. ТАЄМНО ) Є укр. "таїнства", але то релігійне поняття і тут якось не вписується.
Загалом вірш чуттєвий і щирий!
Решту можна підкоригувати...
Всих гараздів!!!
Присутня ритміка, гарні образи:
ми малювали в поцілунку тишу
і під дощем ми танцювали правду
одну на двох
заквітчана у сонячність думок
римування, вочевидь, тут присутнє чисто номінально, для підкреслення ритміки, так би мовити. Тим паче, автору варто було б відмовитись від бідних і банальних рим, тоді б гарні знахідки, типу серце - герцем, тайни - розтане, зазвучать ще краще.
Є неточні рими а подекуди їх відсутність.
Цей недолік зараз в сучасній поезії на жаль
непоодинокий.
Як простий читач скажу, що вірш мені дуже сподобався!
Коли мені вказують на промахи що до рими
я вважаю це як увагу до творів і надалі корегую більш ретельно.
Я з нашим літ. редактором з цього приводу іноді сперечаюсь.
Вона вважає, що вірш не повинен піддаватись корекції , а я кажу, що не завжди можна відразу написати гарний вірш.
пишіть свої думки адже для цього і був створений цей конкурс.
З пов. техредактор. Валерій Костянтинович
