При умі,
при вроді,
при красі,
при силі,
в соковитім віці,
у цвітУ
ти косив косою,
і тебе скосили --
я тебе, козаче,
заросту...
Ще б...
я добре знаю,
що таке –
"скосили",
хоч не втямлю толку
з твоїх сліз!
І понадімною
чайки голосили,
але що тут зробиш –
сінокіс.
Це так просто:
в лузі
люди косять сіно
(хоч яке я сіно –
я трава!)
То чого ж ти плачеш,
скошена людино:
Та,
що має кОсу, --
не права?
Не журись, козаче,
я тебе оплачу,
я тебе
укрию й зацвіту.
Я тобі постЕлю
запашну постЕлю,
я тебе –
собою
заросту...
не проти, ще й солоденького до тепленької розмови.Щойно знайшла Вашу сторінку Вконтакті.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно з вами... от дощик веселіше в шибки забринів... а щодо контакту -- туди мене силою впихнув мій коханий чоловік... там порожньо -- я тільки тут... на рожевому сайті... серед своїх... кровних... -- у мене якраз цвіте кактус -- вдруге за це літо, то я вам його подарую...
гарно сидимо...
тема зрозуміла Але я мала на увазі стиль написання.Те, як ви добираєте ніжні слова, як Ви виражаєте свої емоції за допомогою, на перший погляд простих слів, саме це мене зворушує і тому такі твори приємно читати. це я мала на увазі.і твір дійсно душевний
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я зрозуміла, але захотілося поділитися з вами прихованим... аж саму себе розчулила... настрій такий... дощ іде.. з гарною людиною, приємною і своєю, чому б не посумувати трішечки?..
справді рада вам за візити...
може, зігріємося --
ви не проти?..
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...козак підстрелений, молодий, міцний, умирає в високій степовій траві -- плаче стиха й приречено -- від болю, з одчаю, за життям -- не нажився іще... трава ж, як уміє, заспокоює його... отаке щось малося на увазі... паралель між молодим козаком і молодою (в соковитім віці обоє, у цвіту)травою, яку також люди... також "скошують"... також дочасно...
дякую за ваші славні коментарі до моїх віршів...