Я сьогодні не можу зібрати себе до купи,
розкидані по кімнаті голова та настрій,
по шухлядах разом з шкарпетками десь
загублені спина та руки, ноги висять на стелі
і бояться звідти впасти.
Не треба нічого змінювати, я ж
безнадійно вірю, що коли небудь знайду
у поштовій скриньці діамантову каблучку
з написом "Will U marry me?"
А поки...просто безсоння мучить вже декілька днів.
В серці сотня набоїв і чомусь всі холості...
-"Не сідай з нею обідати поряд за стіл,
вона ж не носить білизни, пахне цигарками і
терпким kenzo.
Визнай, що ви надто різні, тобі треба тримати марку,
а вона дешевий зразок, надто зверхня, вульгарна.
Синку, забудь.Такі жінки не для тебе, не сподівайся марно!"
Давай я буду твоєю Кейт, а ти моїм Лео,
буду мов Пенелопа, що двадцять років чекала
на повернення Одісея.
Ти писатимеш довгі поеми як Овідій, або Горацій.
Чи ,може, я буду антилопою, а ти левом?
Тільки бачу, ти завжди слухаєш маму і не хочеш зі мною гратись.
хм.. неужели в этом пропащем современном мире еще есть представители женского пола, которые до сих пор мечтают о замужестве?.. (я не о Вашей лит героине) задумался просто
Леона Вишневська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
звісно що є.
проте,важче не вийти заміж у нашому пропащому сучасному світі,а знайти справжні почуття,тим більше взаємні
Мамині синочки-справжній головний біль для жінок... 
Прекрасно,Леоно,насиченість яскравими образами і метафорами(особливо,про розкидані частини тіла! 
) 
