Коли двоє людей -
на одній піднімаються хвилі,
Коли двоє летять -
-на однім -
-на однім лиш! - крилі,
То скажи Ти мені, -
може, справді? -
для них неважливо,
Чи побачаться знову
вони в цім житті взагалі?
Коли двоє людей
із самотності чаші гіркої
Вже напи́лися
доп'яну, досита, вщент і до дна,
То скажи Ти мені,
чи не можна своєю рукою
Їм налити інакшого -
- трішки -
у келих вина?
Коли двоє людей,
наче прапор,
несуть свою гордість,
Якщо в гордості цій
їх зане́сло в крутім віражі,
То скажи Ти мені,
а чи вартий цей прапор Любові?
Тільки в очі, уголос,
усім своїм серцем скажи...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно дякую Вам за посилання!
І за Ваші вірші.
Погодьтеся, краще читати з "перших рук", адже автор завжди краще за всіх знає свої твори.
Я дякую Вам, що Ви були щирі в цьому діалозі під віршем (чи не символічно?) "Скажи мені"
Ви цілком праві і дуже слушно зауважуєте
Зі своїх? - важко сказати... Зазвичай, коли мені щось подобається в себе, то інші в цьому не бачать нічого такого смаки, знаєте
мені приємний діалог із Вами
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але ж у Вас є якийсь улюблений свій вірш?
Один, два, три... Самі-самі...
Хай навіть інші в них не бачать нічого такого...
Але для Вас вони.............
Якщо Вам ще не набрид цей діалог, я Вам пропоную навзаєм щирість на щирість.
Ось мій (самий) вірш, а Ви дасте посилання на свій.
ОК? http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243530
думаю, критерій все-таки непоганий хоча й суб"єктивний.
Для самого автора це не показник, це так
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, якщо це лише суб"єктивний критерій, а не спосіб піару або торгівлі...
Заходиш у обране якогось автора, а там - за тисячу творів...
Що там можна пам"ятати, любити, цитувати???
Аж сумно стає...
А який свій вірш Ви би додали у своє "Обране"?
Маю надію, що Ви не вважатимете цю спробу діалогу нахабством...