Ти з болем мій, моє кохання
Серця ж бо в єдності злились
Моя ти радість і моє зітхання
І плин думок, і море сліз
***
Вуста твої гарячі та палкі
Я так жадаю їх, які ж вони п’янкі
Ти пестиш ними всі частинки мого тіла
І в їх полоні я від щастя заніміла
***
В своїх думках для тебе не знайду я нішу
Не чоловік мені ти, не коханець і не друг
Тебе забути і покинути я мушу
Але в обіймах ти моїх, і я не в силах розімкнути рук
Я не маю ніяких претензій ані до змісту, ані до стилістики Вашого вірша, що відповідно й оцінив. Але здається ми одне одного не зрозуміли: в українській мові "біль" - це іменник виключно чоловічого роду, і, відповідно може вживатися тільки із займенником "мій", але аж ніяк не "моя". Це типова помилка українців, які більше розмовляють російською, ніж українською. Хоча буває й "україномовні" цим грішать. Прошу не сприймати це, як образу, - просто мені такий вислів ріже вухо.
Алиса Айзерман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00