Вони б сказали: Just to keep and touch.
Ковтнуть образу, наче сновидіння.
Навчитися промовити «пробач»,
Як з кавуна випльовувать насіння.
Не все те мед – що є червоний сік.
І без ножа цю скибку теж не з’їсти.
Отак мине. І день, і два, і рік.
Без смс, без поглядів, без вісти.
Вони б сказали «Let my people go”
Рушник зітре липкі гарячі груди.
Бо що таке нескорена любов
Якщо її ніколи вже не буде?
І чи любов то є, якщо мина?
Лише скибки смачної серцевини…
Навіщо я купила(сь) кавуна,
Коли тепер це ніжне серце …винне?
Вони б сказали «Take it easy, girl»
Хай цілий світ гойдається на вітрі…!
Я кавуном собі забила гол
У матчі без суперників й арбітрів.
Без глядачів… знов п’яна і одна.
В клейких долонях вириваю коси…
Ніхто не скаже: Кавуну хана!
Ніхто під лезо душу не попросить…
Але ж Ви тільки гляньте, наскільки вони схожі, ці два фото - на головній сторінці і ілюстрація до цього вірша: таке ж довге каштанове волосся, очі, ніс, руки - от лише на ілюстрації губ не видно - закриті кавуном.
А на ілюстрації до вірша - фото автора? До речі, забув сказати - дуже зараз гарне фото на головній сторінці, а головне - впізнаване! Думаю, якщо в Києві десь у юрбі помічу Келю Ликеренко - обов'язково впізнаю.
Келя Ликеренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то не моє фото)) то фото "невідомого автора" впізнаєте звісно
Тань, шедевр! Ну, повір мені на слово. Я вже тричі перечитала і хочу ще. Фантастичні образи. порівняння, манера написання. Легко, невимушено і з глибочезним підтекстом.Все ідеально!
Келя Ликеренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, але настрій цього вірша як і в мене, не дуже...
дякую! 
як і в мене, не дуже...
