Піду у ліс
впаду до ніг
байдужим соснам –
допоможіть мені!
врятуйте душу –
пробі!
О, Господи!
«Чи буде
мій порох
славити Тебе во гробі?
Яка з моєї крові користь,
як зійду в могилу?..»
Не маю сили.
Терпіти
цей пекельний біль
не маю більше сили.
О сосни!
О берези!
Подружки милі,
скажіть, яка вона
і де росте
відунська, потайна,
магічна сила?
Хай я, себе не тямлячи, нарву,
хай запасу
до решти днів моїх,
до самих врат могили –
Забудь-траву
Забудь-траву
Забудь-забудь-траву.
…то де ж ти є,
яка ти,
як тебе знайти,
впізнати?
гукни мене саме́ –
он місяць уповні!-
озвись мені,
чаклунське сі́м‘я.
Знайду,
впаду,
зірву,
вдихну,
забуду все –
тебе, себе…
твоє забуду ім‘я.
Сподіваюся,всі ці пошуки самозабуття вже в минулому? 
