Чого чекаю від життя,-
загадковий початок...
незнаний кінець...
може мрії мов купа сміття,
наче долі уламок злетять нанівець,
може просто синиця в руках,
може просто не я їх творець...
може щастя моє поки спала
вже збулось - на яву,
може доля його не чекала
і, спянівши від мук,
в лоно вічності впала,
де тихому сну
віддалася за мить до фіналу.
може голод і спрага ця вічна
штурмуватимуть вдень і вночі
ненаситне бажання,
наче сила якась потойбічна
нездійснимістю ранить,
мов гострі мечі,
те отруйне й цілюще чекання,
мрії воля і мрії кайдани.
я гортаю в думках сторінки,
де лиш поглядів ніжних відбитки,
чорно-білі заплетені нитки-
в них минулі й майбутні роки
пропливуть хто куди і хто звідки,
так спонтанно, мов вітер
крізь нескорений час,
не рахуючись з світом,
залишаючи розпач від змін
й непосильних нещасть.
знаю, завтра прийдуть,
потім знову підуть,
я не знаю чи є в цьому суть...
