Мої долоні із пап'є - маше:
Всі лінії рельєфні та шершаві
Серед помпезних і чужих кліше
Прості слова неначе у облаві.
Серед зірок гойдає небо ніч
Тому вони блищать для нас так звично
І серед строф минулих вже сторіч
Сучасні надто, мабуть, прозаїчні.
На грудях в мене – дощечка висить
В будинку я сиджу як у полоні
Що, якщо дощ почне раптово лить,
А в мене ж із пап’є - маше долоні?
Що, якщо вітер стрімко їх зірве?
І понесе ураз по тротуарам,
Де я візьму пап’є - маше нове?
Не з’їхати щоб з глузду незабаром.
На дощечці написані слова,
Що віддаються імпульсом у скроні,
І не кінчається моя строфа
Тому й з пап’є маше мої долоні.