Два брати - Степан та Федір -
«Сидячи на мілині»,
Стрітили своїх знайомих,
Що тинялись по селі!
Їх знайомі - давні друзі -
Дід Петро і дядько Гнат,
Завели т а к у … розмову,
Що зрадів їй кожний брат!
В чотирьох пішли до шинку,
Заказали літру -
Гарно, гучно заспівали
Про дівчину хитру!
Показалось потім – мало!
Випили по п’ятдесят,
Сперечались:«Хто сильніший?» -
Та побились об заклад.
Поборотись з дядьком Гнатом
Зголосився менший брат,
В хід пішли шершаві руки -
Та в нулях був результат!
Дід Петро з Степаном разом
Завмирали майже час -
Вперто сила гнула силу,
«Нічия!»…. І так щораз!
Дід Петро в серцях питав:
«То як силу звірити?!»
Гнат йому відповідав:
«Гопаками міряти!»
Покликали музикантів -
Скрипалів та трубачів,
В барабани загриміли
Пара дужих усачів.
Назбирались в шинку люди,
Бились об заклади -
Хто з танцюючих заробить
Схвалення громади.
Поскидали дядьки шапки,
Розім’яли спини,
Пішли скоком, кругом, боком
Під ревучі плини!
Потім вдарили в присядку,
Стеля задрижала,
А народ, гудів мов вулик -
Аж шинок качало!
А хазяїн розкричався:
«Розвалите шинок!
Танцювати йдіть на двір -
К бісу поєдинок!»
Вже на дворі, до нестями,
Танцювали гопака,
Поховалися собаки
Від такого чортяка!
Гнат і Федір поєдинок,
Звели на «нічийну!»
Обнялися та до шинку
Пішли за «снодійним!»
Дід Петро звернувсь у натовп:
«Що стоїте, мов глухі?!
Ділу треба помагати -
Підключайтесь, парубки!»
Площа вся гуде, танцює,
Хтось підбори загубив,
Дід Петро стоїть, жалкує -
Черевики розлупив!....
