Почуй же, Господи, мене земну таку!
Розкидану по всіх твоїх світах.
Твій космос темний. А душа світа,
Зігріти здатна найглухіший кут,
Не відчуваючи, що в час закута.
Ти і хотів, щоб все було отак?
Ти знав спочатку: тіло, що п'ятак -
йому ціна лиш долю перебути.
Якщо чогось і варта, то душа,
Що рай і пекло за життя вкуша,
Пропахчена і потом, і квітками,
Підбита вітром, вишита зірками,
Що хоче до Твоїх усіх основ
Донести і свою земну любов.
Але магістральний сонет - перший.
Ваша серія все глибшає і ширшає... занурюється ....
Отя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя "серія" - це вінок сонетів. 15 сонетів, що мають магістрал - сонет, в якому зібрані всі перші рядки останніх чотирнадцяти творів. То му далі НЕ буде.